Сторінка батьків
- відвідування сімей вихованців на дому
- консультації;
- заняття з участю батьків;
- виставки дитячих робіт, виготовлених разом з батьками;
- спільні екскурсії;
- Дні спілкування;
- Дні добрих справ;
- Дні відкритих дверей;
- участь батьків у підготовці та проведенні свят, досугов;
- оформлення фотомонтажів;
- спільне створення предметно - розвивального середовища;
- ранкові привітання;
- робота з батьківським комітетом групи;
- бесіди з дітьми та батьками;
- тренінги;
- семінар - практикум;
- батьківські вітальні;
- телефон Довіри;
- пошта Довіри;
- сімейний вернісаж.
Поради батькам
Основне призначення дитячого садка – комплексна проблема суспільства - соціальна адаптація дитини до умов життя в товаристві дітей та дорослих, виховання ціннісного ставлення до самого себе, людей, природи.
Адаптація до дитячого садочка – це складний процес пристосування або звикання дитини до нових умов життя, розібратися в якому допоможуть наші поради.
Ваш малюк зовсім скоро вперше піде в дитячий садок. Звичайно, ви дуже хвилюєтесь, як він відреагує на зміни в житті, чи сподобається дитині в садочку, чи швидко звикне? Ви уявляєте безліч проблем, намагаєтеся їх вирішити у власній уяві. З якими реальними питаннями можливо доведеться зустрітися вам і малюкові? Як зробити психологічно важкий як для дитини та її батьків так і педагогів процес адаптації більш м’яким, безтравматичним?
Дітям будь-якого віку дуже непросто починати відвідувати дитячий садок. Все життя малюка кардинальним чином змінюється. У звичне життя в родині буквально вриваються зміни:
- чіткий режим дня,
- відсутність рідних і близьких,
- постійна присутність однолітків,
- необхідність слухатися і підкорятися вимогам незнайомих дорослих,
- різко зменшується кількість персональної уваги.
Дитині необхідно час, щоб адаптуватися до цих змін на всіх рівнях:
- фізіологічному - зміни в діяльності функціональних систем організму,
- психологічному - перебудова динамічного стереотипу відповідно до нових вимог оточення,
- соціальному - встановлення оптимальної взаємодії особистості та нової групи людей; засвоєння їх норм і традицій; оволодіння новими засобами і новими стереотипами поведінки; входження в нову структуру групи.
Не «проектуйте» свою тривогу на дитину, не обговорюйте при ній можливих ускладнень. Не варто заглиблюватися і в іншу крайність, малюючи малюкові ідилічні картини його життя в дитячому садочку. Найкраще зайняти позицію усвідомленої необхідності.
Головне для батьків - припинити надмірно хвилюватися. Все буде добре!!!
КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ
КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ – ЦЕ РУБІЖ МІЖ РАННІМ ДОШКІЛЬНИМ ВІКОМ – ОДИН З НАЙБІЛЬШ СКЛАДНИХ МОМЕНТІВ У ЖИТТІ ДИТИНИ. ЦЕ РОЗПАД, ПЕРЕГЛЯД СТАРОЇ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН. ЯК ВВАЖАВ Д.Б.ЕЛЬКОНІН, КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ – ЦЕ КРИЗА СОЦІАЛЬНИХ СТОСУНКІВ, А БУДЬ-ЯКА КРИЗА СТОСУНКІВ Є КРИЗОЮ ВИДІЛЕННЯ СВОГО “Я”.
ЗМІНА ПОЗИЦІЇ ДИТИНИ, РІСТ ЇЇ САМОСТІЙНОСТІ І АКТИВНОСТІ, ВИМАГАЮТЬ ВІД БЛИЗЬКИХ ДОРОСЛИХ СВОЄЧАСНОЇ ПЕРЕБУДОВИ СТОСУНКІВ. ЯКЩО Ж НОВІ СТОСУНКИ З ДИТИНОЮ НЕ СКЛАДАЮТЬСЯ, ЇЇ ІНІЦІАТИВА НЕ ЗАОХОЧУЄТЬСЯ, САМОСТІЙНІСТЬ ПОСТІЙНО ОБМЕЖУЄТЬСЯ, У ДИТИНИ ВИНИКАЮТЬ БЕЗПОСЕРЕДНЬО КРИЗОВІ ЯВИЩА, ЩО ПРОЯВЛЯЮТЬСЯ У ВЗАЄМИНАХ З ДОРОСЛИМИ, А ІНОДІ Ї З ОДНОЛІТКАМИ.
ЦЯ КРИЗА ВПЕРШЕ БУЛА РОЗКРИТА В РОБОТІ ЕЛЬЗИ КЕЛЕР “ПРО ОСОБИСТІСТЬ ТРИРІЧНОЇ ДИТИНИ”. ВОНА ВИДІЛИЛА 7 ХАРАКТЕРИСТИК КРИЗИ ТРЬОХ РОКІВ.
1. НЕГАТИВІЗМ. ЦЕ НЕГАТИВНА РЕАКЦІЯ, ПОВ’ЯЗАНА ІЗ СТОСУНКАМИ ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ З ІНШОЮ. ДИТИНА ВІДМОВЛЯЄТЬСЯ ВЗАГАЛІ ПІДКОРИТИСЯ ПЕВНИМ ВИМОГАМ ДОРОСЛИХ. ГОЛОВНИЙ МОТИВ ДІЇ – ЗРОБИТИ НАВПАКИ, ПРЯМО ПРОТИЛЕЖНЕ ТОМУ, ЩО ЙОМУ ЗАПРОПОНУВАЛИ.
2. ВЕРЕДЛИВІСТЬ. ЦЕ РЕАКЦІЯ НА СВОЄ ВЛАСНЕ РІШЕННЯ. ВЕРЕДЛИВІСТЬ ЗАКЛЮЧАЄТЬСЯ В ТОМУ, ЩО ДИТИНА НАСТОЮЄ НА СВОЇЙ ВИМОЗІ, НА СВОЄМУ РІШЕННІ. ТУТ ВІДБУВАЄТЬСЯ ВИДІЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ І ВИСУВАЄТЬСЯ ВИМОГА, ЩОБ З ЦІЄЮ ОСОБИСТІСТЮ РАХУВАЛИСЯ.
3. ГОНОРЛИВІСТЬ. ЦЕ ПРОТЕСТ ПРОТИ ПОРЯДКІВ, ЯКІ ІСНУЮТЬ ВДОМА. ВОНА СПРЯМОВАНА НЕ ПРОТИ КОНКРЕТНОГО ДОРОСЛОГО, А ПРОТИ СИСТЕМ СТОСУНКІВ, ЩО СКЛАЛИСЯ В СІМ’Ї, НОРМ ВИХОВАННЯ. ДИТИНА НАСТОЮЄ НА СВОЇХ БАЖАННЯХ І НЕВДОВОЛЕНА ВСІМ, ЩО ЇЙ ПРОПОНУЮТЬ І РОБЛЯТЬ ІНШІ.
4. СВОЄВІЛЛЯ. ЯСКРАВО ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ТЕНДЕНЦІЯ ДО САМОСТІЙНОСТІ: ДИТИНА ХОЧЕ РОБИТИ І ВИРІШУВАТИ ВСЕ САМА. У ПРИНЦИПІ, ЦЕ ПОЗИТИВНЕ ЯВИЩЕ, АЛЕ ПІД ЧАС КРИЗИ ТЕНДЕНЦІЯ ДО САМОСТІЙНОСТІ, ПРИЗВОДИТЬ ДО СВОЄВІЛЛЯ, ВОНА ЧАСТО НЕАДЕКВАТНА МОЖЛИВОСТЯМ ДИТИНИ І ВИКЛИКАЄ ДОДАТКОВІ КОНФЛІКТИ З ДОРОСЛИМИ.
5. ЗНЕЦІНЮВАННЯ. ЙДЕ ЗНЕЦІНЕННЯ СТАРИХ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ. ДИТИНА МОЖЕ ПОЧАТИ СВАРИТИСЯ, КИНУТИ АБО ПОЛАМАТИ УЛЮБЛЕНУ ІГРАШКУ.
6. ПРОТЕСТ-БУНТ. ВІН ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ В ЧАСТИХ СУПЕРЕЧКАХ З БАТЬКАМИ.
7. ДЕСПОТИЗМ. У СІМ’Ї З ОДНІЄЮ ДИТИНОЮ МОЖЕ З’ЯВИТИСЯ ДЕСПОТИЗМ. ДИТИНА ЖОРСТОКО ПРОЯВЛЯЄ СВОЮ ВЛАДУ НАД ОТОЧУЮЧИМИ ЇЇ ДОРОСЛИМИ, ДИКТУЄ, ЩО ВОНА БУДЕ ЇСТИ, ЩО НЕ БУДЕ, МОЖЕ МАМА ЙТИ ДОДОМУ ЧИ НІ… ЯКЩО В СІМ’Ї КІЛЬКА ДІТЕЙ, ЗАМІСТЬ ДЕСПОТИЗМУ МОЖУТЬ ВИНИКНУТИ РЕВНОЩІ.
Особливості адаптації дітей до умов дошкільного навчального закладу |
|
Відомо, що процес адаптації – це постійний процес, який супроводжує людину впродовж усього життя. Науковці визначають адаптацію як пристосування будови і функцій організму, його органів і клітини до умов середовища, спрямоване на збереження рівноваги. Адаптація (з лат. «пристосування») – пристосування організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному Залежно від того, на якому рівні відбувається адаптація організму, існують декілька класифікацій цього процесу. В межах висвітлення проблеми адаптації дитини до умов дошкільного закладу слід зу¬пинитися на дослідженнях, автори яких доводять існування таких видів адаптації як фізіологічна та соціальна. Відомо, що навіть незначні зміни умов життя маленької дитини викликають порушення її емоційного стану, сну, апетиту тощо. Саме тому створення умов для успішної адаптації є досить серйозною проблемою, яка хвилює лікарів, психологів, педагогів. Які ж особливості формування здатності до адаптації у малюка? Звикання дитини до нових умов супроводжується порушенням сну, апетиту, загальним ослабленням організму, негативних емоцій, що передається цілою палітрою плачу від скиглення де ревіння. Супутником негативних емоцій є страх – джерело стресового стану дитини. На жаль, у період адаптації прояв малюком позитивних емоцій є дуже рідкісним явищем. Окрім цього, порушується функціональний стан нервової системи – деякі діти кличуть матір, не можуть заснути тощо, інші – тривалий час перебувають у загальмованому стані, неохоче спілкуються з дорослими й однолітками, а іноді зовсім мовчать. Спостерігаються зрушення і в деяких вегетативних реакціях, а саме: втрачається вага, загострюються алергічні реакції, раптово підвищується температура тіла тощо. Досить часто у дітей порушуються вже набуті культурно-гігієнічні навички, знижується імунітет. |
|
Легкий ступінь адаптації Середній ступінь адаптації Важкий ступінь адаптації |
|
Як правильно підготувати дитину раннього віку до вступу в дитячий садок? |
|
Як допомогти дитині пережити період адаптації? |
|
|
Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь – якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення, тощо. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується з перших днів життя дитини в сім’ї і до 2 -3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження та не завжди проходить без ускладнень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей в період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички.
Як показують психолого-педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежить від таких факторів, як:
- вік дитини( найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10 – 11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);
- стан здоров’я та рівень розвитку дитини( здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);
- індивідуальна особливість дитини ( значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);
- рівень натренованості адаптаційних механізмів( діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дошкільного закладу);
- досвід спілкування з дорослими та ровесниками ( уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).
- Спробуйте максимально підвести дитину до режиму дня в садочку. Привчайте дитину до того, що її будять в один і той же час.
- У садочку дітки самі вміють взуватися та хоча б трохи одягатися. Відсутність соски.
- Навчайте дитину що потрібно гратися разом з іншими дітками і не забудьте сказати, що іграшки в садочку спільні;
- Давайте дитині на сніданок молочну страву. На обід готуйте і перше і друге;
- Нехай ваша дитина вчиться їсти без сторонньої допомоги;
- Обов’язково кладіть дитину в день спати;
- Гуляйте з дитиною на вулиці по декілька годин, покажіть в які ігри можна грати в приміщенні, а в які на вулиці;
- Нехай дитина звикне, що потрібно спершу повідомити, про те, що їй потрібно в туалет. Обов’язково відсутність памперсів;
- Залишайте дитину під наглядом інших людей ( батьків, подруг, сусідів) спочатку на годинку, а потім довше, щоб дитина зрозуміла, що мама не може завжди бути з нею.
Батьківський авторитет Виховання у сім'ї ґрунтується передусім на авторитеті батьків, оскільки для дитини перших років життя зміст їх авторитету, за словами А. Макаренка, полягає в тому, що він не вимагає ніяких доказів, приймається нею як безсумнівна гідність старшого, як його сила і цінність. Авторитет (лат. autoritas — влада) реалізує себе у впливі особи, життєвому досвіді, заснованому на знаннях, моральних чеснотах. |